Стаття 1: КОНКУРСНІ ЕКСПОЗИЦІЇ

Відповідно до статті 1.4 Загальних правил FIP щодо оцінювання конкурсних експозицій на виставках FIP (GREV) було розроблено Спеціальні правила (текст курсивом) з метою

доповнити ці принципи стосовно тематичних експозицій.

 

Ці Рекомендації видані Тематичною комісією FIP з метою надання практичних порад щодо застосування GREV та врахування Спеціальних правил оцінки тематичних експозицій (SREV).

Ці рекомендації розроблені для допомоги експонентам у підготовці та суддям у оцінюванні тематичних філателістичних експозицій. Вони мають на меті надати вказівки, головним чином, щодо:

1. Визначення відповідного філателістичного матеріалу, що має використовуватися
2. принципів композиції експозиції, а також
3. Критерії оцінювання тематичних філателістичних експозицій.

 

 

Стаття 2: КОНКУРСНІ ЕКСПОЗИЦІЇ

 

Тематична експозиція розвиває тему відповідно до плану, визначеного у пункті 3.2.1, демонструючи тематичні та філателістичні знання через обрані експонати.

Такі знання мають забезпечувати найкращий можливий підбір та розміщення матеріалу, а також точність відповідних тематичних та філателістичних текстів.

Тексти всієї експозиції повинні бути написані однією з офіційних мов FIP (англійською, іспанською, німецькою або французькою) (GREV, ст. 3.3).

Стаття 3: ПРИНЦИПИ СКЛАДАННЯ ВИСТАВКИ

• Визначення відповідного філателістичного матеріалу

 

У тематичній експозиції використовується найширший спектр відповідного поштово-філателістичного матеріалу (див. GREV, ст. 3.2).

Відповідним поштово-філателістичним матеріалом вважається той, що був випущений, призначений для випуску або виготовлений у процесі підготовки до випуску, використовувався або визнавався дійсним для оплати поштових послуг державними, місцевими чи приватними поштовими установами, або іншими належним чином уповноваженими органами з метою пересилання пошти чи інших поштових повідомлень.

Конверти та інші види поштових відправлень зазвичай мають кілька характерних ознак: марку (марки), поштовий штемпель (штампи), етикетки та позначки, що вказують на особливий режим обробки цього відправлення, а іноді й вказівки щодо пільг у поштових тарифах. Це елементи поштового походження та/або значення, які можуть бути використані для тематичного опрацювання. Інші ознаки того самого поштового відправлення, такі як ім’я та адреса відправника, декоративні друки чи ілюстрації на конверті/листівці, а також текст повідомлення та інші частини вмісту, є непоштовими (= приватними) елементами, які не можуть використовуватися для тематичного опрацювання.

Саме це розмежування між поштовими елементами та приватними елементами (навіть на одному й тому ж відправленні, що пройшло через пошту) є єдиним правилом визначення відповідного філателістичного матеріалу в тематичній філателії. Тому воно має фундаментальне значення для розуміння сутності «поштово-філателістичного матеріалу» в тематичній філателії, на відміну від відкритого класу, який дозволяє використовувати приватні елементи поштового відправлення.

Переліки в цьому розділі рекомендацій є поясненнями цього правила.

Тип матеріалу

• Поштові франкувальні відправлення (марки, маркові книжки, поштові бланки, франкувальні апарати, комп’ютерно-генеровані поштові знаки, наприклад, етикетки FRAMA, SmartStamps тощо)
• Зміни, внесені до поштових франкувальних предметів (надруки, надбавки та перфорації, як показано на «перфінах»). Однак модифіковані предмети не слід включати, якщо модифікація відволікає увагу від оригінальної теми, роблячи її невидимою

 

• Поштові гасіння (звичайні, з гаслами, ювілейні та інші спеціальні поштові штемпелі)
• Марки, поштові штемпелі, позначки та/або листівки, що вказують на пільги щодо оплати поштових послуг (наприклад, для державних органів, військових)
• Інші предмети, що використовуються в поштовій діяльності, такі як реєстраційні етикетки, етикетки та позначки поштового маршруту, додаткові етикетки або позначки (наприклад, цензура, дезінфекція, термінова пошта), квитанції про доставку пошти, купони для відповіді, позначки експедиторів, позначки та етикетки поштової автоматизації тощо; у відповідних випадках ці предмети повинні бути на відповідному документі.
• Предмети, «призначені для випуску або виготовлені в рамках підготовки до випуску», наприклад, ескізи, пробні відбитки
• Варіанти та помилки
• Податкові марки та канцелярські матеріали, за умови, що вони використовувалися у поштовому обігу або мають поштову дійсність. Податкові марки та канцелярські матеріали для фіскальних цілей приймаються у виняткових випадках, коли вони є єдиним засобом для ілюстрації важливого тематичного моменту.

 

Часові рамки

 

Поштові матеріали від домаркової епохи, через класичний період, до сьогодення.

 

Поштові послуги

• Звичайна доставка пошти, включаючи
  • поштові послуги без оплати поштових зборів та військову пошту, включаючи «Airgraphs» та «V-mail»;
  • морську пошту,
  • залізничну пошту будь-якого типу
  • авіапошту будь-якого типу
  • пошту військовополонених та пошту з концентраційних таборів
  • посилки, пакунки та вантажна пошта
• Послуги з поштових грошових переказів
• Приватна пошта, що має дозвіл або допускається офіційними органами, або діє за повної відсутності офіційної пошти
• Інші види поштового зв’язку, зокрема
  • пневматичну пошту
  • телеграми
  • електронну пошту (тобто повідомлення, надіслане в електронному вигляді до поштового відділення, де воно роздруковується та доставляється адресату)
  • інші подібні форми поштових послуг

 

Матеріали, що знаходяться на межі

 

Різноманітність поштових послуг та нормативних актів у різних країнах, а також їх еволюція з плином часу унеможливлюють складання переліку, що охоплюватиме всі можливі ситуації. Предмети, які лише певною мірою відповідають наведеним вище визначенням відповідного матеріалу, слід використовувати лише тоді, коли немає інших матеріалів для опису конкретної тематичної деталі. У разі включення їх до експозиції вони завжди повинні супроводжуватися ґрунтовним філателістичним обґрунтуванням.

 

Екземпляри, що належать до специфічної філателістичної культури певної теми, країни чи регіону, можуть допускатися за умови їх обґрунтованості та якщо їхня кількість пропорційна рівню опрацювання експозиції.

 

Журі оцінює сумнівні експонати насамперед з огляду на їхню тематичну значущість. Їх ніколи не слід демонструвати виключно через їхню рідкісність.

 

 

Недоречний матеріал

Наступні екземпляри та інформація, яку вони містять, не повинні використовуватися для тематичного опрацювання: А)

• фантазійні випуски з неіснуючих поштових територій
• випуски урядів у вигнанні
• випуски організацій, що не мають поштових служб
• випуски, що містять образливий, незаконний або небажаний зміст, згідно з визначенням Всесвітнього поштового союзу (UPU) та Філателістичного конгресу FIP 1976 року (інформація доступна на веб-сайті Комісії FIP з боротьби з підробками)
• ілюстровані листівки, за винятком тих, що є поштовими бланками, випущеними поштовою адміністрацією

 

Б)

• приватні додаткові гасіння та штампи, нанесені відправником або постачальником перед відправленням
• приватні додаткові відбитки на поштових бланках (також відомі як «репікважі»)
• адміністративні відмітки (не поштові), якщо вони не надають жодних поштових пільг
• приватні прикраси та декоративні надруки на конвертах і листівках
• приватні віньєтки (рекламні етикетки), незалежно від мети їх використання
• військові листівки та листівки-картки з приватним друком або рукописними анотаціями, якщо вони не прийняті або не дозволені поштовими органами як такі, що мають право на поштові пільги без інших офіційних позначок

Елементи категорії «B» зазвичай є частинами поштових відправлень, що містять поштові елементи, такі як марки та поштові штемпелі. Це типові «приватні елементи» таких відправлень, які, як правило, не допускаються до тематичного опрацювання, як пояснено вище. У виняткових випадках (див. також 4.2.2), коли відсутні поштово-філателістичні матеріали щодо важливих аспектів теми, предмети, що належать до категорії «Б», можуть розглядатися як «граничні», тобто прийнятні, за умови, що вони мають значний тематичний зв’язок та підкріплені ґрунтовним філателістичним обґрунтуванням.

Тематична інформація

 

Кожен екземпляр повинен бути пов’язаний з обраною темою та подавати тематичну інформацію у найясніший та найефективніший спосіб.

Тематична інформація, що використовується для ілюстрації теми або розповіді історії, випливає безпосередньо з дизайну або призначення випуску або опосередковано, оскільки аналіз виявляє використання предметів, які на перший погляд не мають жодного зв’язку з темою.

Сюди входять:

• випуски, що відображають зміни в політичній ситуації
• випуски, що документують певний період
• дизайн предмета, а також усе, що зображено або написано на марці, поштовому бланку, поштовому штемпелі чи іншому відповідному поштово-філателістичному матеріалі.
• текст, художній стиль ілюстрації та подібні елементи
• матеріал, на якому надруковано виріб, наприклад, граніт, шовкова нитка, папір для банкнот, військові карти
• дизайн водяного знака
• перфорація (наприклад, «перфіни»)
• текст або ілюстрації на полях, міжряддях, вкладках, обкладинці та прокладках буклетів
• функції поштової служби, що мають тематичне значення (наприклад, залізничні, телеграфні, газетні марки, офіційні поштові бланки, голубина пошта)

Вищезазначена тематична інформація повинна:

• ініційована поштовою службою, або
• введеною або доданою поштовою службою (наприклад, рекламні вставки, описи на полях, ілюстрації на поштових бланках), або
• затверджена поштовою службою (наприклад, поштові бланки на приватне замовлення).

Друк або надруки, додані приватним чином після продажу поштових предметів, не відповідають цій вимозі. Загальні гасіння можуть використовуватися через

• конкретного значення назви місцевості, або
• причини існування місця.
• Або ж вони повинні містити відповідну тематичну інформацію (наприклад, рекламний текст, ілюстрацію) на додаток до даних щодо місця та/або дати.

 

Поштовий штемпель, навіть якщо він належить до дофілателістичного періоду, не засвідчує місце народження особи.

 

Дата та місце поштового штемпеля, якщо вони пов’язані зі спеціальною подією, що відбулася в той самий день і в тому самому місці, мають значення лише тоді, коли

• інші тематичні елементи допомагають проілюструвати тему, або

 

• вона має конкретне тематичне значення з точки зору історії пошти; в останньому випадку її слід використовувати лише тоді, коли вона стосується важливої деталі теми.

 

Дані про відправника та адресата є неістотною інформацією, за винятком випадків, коли

• документ свідчить про наявність особливих поштових пільг (наприклад, зниженої або безкоштовної оплати поштових послуг) внаслідок посади, стану чи статусу (наприклад, військова, урядова чи інша офіційна кореспонденція) однієї зі сторін. Вказівка на знижену (або безкоштовну) оплату поштових послуг, службові поштові штемпелі або еквівалентні позначки поштового маршруту є достатнім доказом.
• У деяких випадках дані про відправника та/або адресата можуть бути корисними як додаткова тематична інформація у поєднанні з поштовими елементами документа.
  • Тематична обробка

 

Опрацювання тематичної експозиції охоплює структуру роботи (назву та план) та детальне висвітлення кожного пункту цієї структури (розробку).

Тематична експозиція ілюструє обрану експонентом тему або, краще сказати, розповідає історію, пов’язану з цією темою. Тема чи історія подається у тематичному тексті та ілюструється відповідним філателістичним матеріалом (див. статтю 1).

У тематичній філателії план відображає концепцію, як це визначено GREV. Два підрозділи — «Назва та план» і «Розробка» — представляють два аспекти взаємопов’язаного процесу, що ґрунтується на особистому вивченні та дослідженні колекціонером як теми, так і матеріалу:

• Глибше знання теми дає змогу збільшити кількість фактів і деталей, описаних у історії, та шукати додаткові екземпляри для їх ілюстрації.
• Краще знання матеріалу дозволяє виявляти нові екземпляри, що часто потребують обґрунтування шляхом подальшого вивчення теми, що, у свою чергу, може призвести до розробки більш докладного плану.

 

Сторінки виставки повинні повністю відображати обрану тему, як це зазначено в назві та детально викладено в плані, тобто важливі частини обраної теми не повинні бути пропущені.

 

• Назва та план

 

 

Заголовок та план мають бути представлені на титульній сторінці на початку експозиції та написані однією з офіційних мов FIP.

 

Титульна сторінка (сторінки) на початку експозиції містить:

• назву, яка чітко визначає тему
• короткий вступ із зазначенням мети виставки
• за бажанням — інформацію про обсяг, наприклад, про те, що включено або пропущено (проте основні виключення мають бути зрозумілі з назви або підзаголовка)
• план, що окреслює структуру розповіді
• пояснення того, як у виставці відображається рідкісність експонатів
• перелік найважливіших філателістичних джерел, а також, за необхідності, результати власних досліджень

 

Назва та підзаголовок визначають обсяг експозиції. Назва та план утворюють єдине ціле та відображають специфічні особливості обраної теми. Отже, різні назви породжують різні плани.

 

Назва є узагальненням експозиції. Тому назва, план та зміст сторінок мають узгоджуватися, а послідовність розміщення філателістичних предметів на сторінках повинна повною мірою розкривати сюжет, на який натякає назва.

План визначає структуру експозиції у логічному порядку розділів та підрозділів. В ідеалі початок наступного розділу має логічний зв’язок із попереднім. Це допомагає створити цікаву історію замість розрізненого «змісту». Найкраще, коли розділи та підрозділи побудовані як розповідь. План не повинен містити загальних розділів, таких як «Різне» або «Додаток», а також підрозділів, сформованих за типом філателістичних предметів, наприклад «Поштові лічильники», «Поштова канцелярія» або за метою випуску.

 

Окремі розділи мають бути збалансовані відповідно до їхньої відносної тематичної ваги в рамках теми, визначеної заголовком, а не за кількістю наявного матеріалу. План описує всі основні підрозділи розповіді. Більш детальні підрозділи наводяться на окремих сторінках. План не можна замінити

 

літературним описом або загальним вступним викладом. Структура плану може відповідати:

• класифікації за часом (історична, еволюційна) або
• критерії, пов’язані з предметом (наукові, систематичні, організаційні, економічні тощо), або
• інші критерії підрозділу, у випадку тем, пов’язаних з організаціями та установами (наприклад, Червоний Хрест, Ліга Націй, Рада Європи), періодичними заходами (наприклад, Дні поштових марок, Олімпійські ігри) тощо, такі як:
  • їхня структура,
  • тип організації
  • окремі події відповідно до тематичних класифікацій за часом або місцем.

Рекомендується використовувати числову класифікацію (десяткову, юридичні системи), оскільки це сприяє кращому розумінню експозиції. Вона повинна обмежуватися основними розділами плану. Досвід показує, що достатньо системи з двома-трьома цифрами або літерами.

Створення інноваційного плану дозволяє експоненту реалізувати нестандартний підхід і створити більш самобутню експозицію.

Див. ст. 4.1.1 щодо того, як оцінюється цей критерій

• Розробка

 

Розробка означає глибоке опрацювання теми з метою досягнення узгодженості між назвою, планом та сторінками експозиції.

Аналіз як теми, так і відповідного матеріалу, заснований на ґрунтовних тематичних та філателістичних знаннях, є необхідною умовою для найкращого можливого тематичного розгортання. Це дає змогу вміло підібрати кожен експонат, правильно розмістити його та визначити послідовність, а також підготувати зв’язувальний опис.

 

Це проявляється у:

• підбором найбільш відповідних експонатів для кожної описаної тематичної деталі;
• збалансованого використання експонатів відповідно до значущості тематичного аспекту, який вони ілюструють. Кількість філателістичних експонатів, доступних для одного й того самого аспекту, не повинна бути основою для їх включення.
• точним тематичним розміщенням екземплярів, представлених на одній сторінці, відповідно до послідовності розповіді. Правильна послідовність має пріоритет над найкращим візуальним оформленням сторінки.
• зрозумілою, плавною ниткою розповіді, яка розвивається на сторінках і проходить через всю експозицію, як у книзі

Заголовки сторінок можуть допомогти вказати, яка частина плану представлена на сторінці

Див. ст. 4.1.2 щодо того, як оцінюється цей критерій

• Знання

 

• Тематичні знання

 

Тематичні знання демонструються через розповідь історії, ілюстровану відповідним тематичним матеріалом. Глибше знання теми дозволяє збільшити кількість фактів і деталей, описаних у розповіді, та шукати додаткові експонати для їх ілюстрації. Тематичний текст повинен бути розподілений по кожній сторінці, розміщений поруч з експонатом, що ілюструє цю частину, і читатися зліва направо та зверху вниз.

 

Правильний, доречний та лаконічний тематичний текст має пов’язувати філателістичний матеріал із розповіддю. Він:

• ілюструє логічну послідовність розвитку, пов’язуючи показані експонати. Хороший зв’язок є ефективним і лаконічним, без зайвої інформації. Це вимагає, щоб текст був достатньо плавним, щоб продемонструвати нитку розвитку.
• надає короткий тематичний опис у тих випадках, коли зв’язок між експонатом і темою не є очевидним. Надає відповідну інформацію щодо тематичних деталей марок та документів.

Експонати, які не мають очевидного зв’язку з темою, не слід насильно вводити в сюжет, навіть якщо це хороші філателістичні експонати.

 

Будь-яке тематичне пояснення має бути тісно пов’язане з представленим матеріалом, а кожне твердження має підкріплюватися

 

тематично відповідними філателістичними екземплярами, інакше це послаблює тематичний розвиток.

Див. ст. 4.2.1 щодо того, як оцінюється цей критерій

 

• Філателістичні знання

 

Представлений матеріал повинен повністю відповідати обраній темі, а глибокі знання філателістичного матеріалу дозволяють відібрати найбільш підходящі екземпляри та виявити нові знахідки. Підбір екземплярів повинен демонструвати розуміння експонентом того, що є у наявності в контексті обраної ним теми. Він також повинен включати найповніший спектр відповідного філателістичного матеріалу найвищої доступної якості (GREV, ст. 3.4).

Під час відбору відповідного матеріалу для експозиції перевагу та більшу вагу слід надавати:

• типам експонатів, що є основою філателії (тобто маркам, поштовим бланкам, гасінням та поштовим штемпелям), на противагу експонатам із меншою поштовою значущістю, навіть якщо їх випуск або використання були належним чином санкціоновані поштовою службою
• випускам, що мають прямий зв’язок із країною-емітентом з політичної, історичної, культурної, економічної та/або подібної точки зору. Слід уникати спекулятивних випусків та тих, що не відповідають етичному кодексу Всесвітнього поштового союзу (UPU)
• звичайні випуски, на відміну від додаткових паралельних випусків без перфорації (марки та сувенірні аркуші)
• поштові відправлення з справжніми гасіннями, на відміну від відправлень, погашених на замовлення
• поштова кореспонденція, що дійсно пройшла поштовий шлях із відповідними гасіннями, на відміну від відправлень, створених для колекціонерів, наприклад, декорованих перших днів обігу (навіть якщо вони випущені поштовою службою) та максі-карток
• поштові відправлення, що дійсно доставлялися, з правильною оплатою та відповідними тематичними гасіннями, на відміну від гасінь «на прохання», часто з недостатньою оплатою, або, що ще гірше, гасінь на конвертах без марок («порожні гасіння»), за винятком випадків, коли це пов’язано з привілеєм безкоштовної доставки
• пошта з правильною франківкою, бажано у вигляді багаторазової франківки тематично важливою маркою, на відміну від надмірної франківки з філателістичних міркувань (наприклад, для комплектування повних серій)
• франкування на поштовому автоматі з правильною вартістю, на відміну від «помилкових» штемпелів (наприклад, «000»), за винятком випадків, коли останні є «зразками» або мають обґрунтовану поштову причину.

Звичайні марки та документи є прийнятними, якщо вони найкраще відображають важливі тематичні деталі. Відносна рідкість або незвичайні характеристики пробних відбитків, варіацій та подібних предметів можуть підвищити філателістичну цінність експоната.

Звичайні варіації (наприклад, незначні відтінки кольору) відіграють незначну роль і можуть негативно вплинути на розвиток тематики. Якщо варіація не демонструє чіткого зв’язку з темою, слід також показати звичайний екземпляр як еталон.

Використання максімальних карток слід обмежити кількома значущими екземплярами, щоб полегшити розуміння тематичної інформації, якщо вона занадто дрібна, щоб її можна було чітко розгледіти на марці. Окрім необхідної відповідності предмета, часу та дати, визначеної в принципах максімафілії, ці екземпляри повинні мати гасіння, пов’язане з темою.

Використання податкових марок та канцелярських бланків для фіскальних цілей слід обмежити кількома значущими екземплярами, головним чином для поглиблення тематичного розгортання в дуже важливих аспектах теми, які неможливо охопити іншим чином.

Винятки з вищезазначених критеріїв можуть бути допущені лише за умови належного обґрунтування. Коротке пояснення потрібне лише тоді, коли матеріал не є зрозумілим сам по собі або коли є потреба проілюструвати спеціальне дослідження. Зокрема, філателістичний текст можна використовувати, коли конкретна філателістична характеристика екземпляра не є легко впізнаваною, для документального підтвердження використання акцизних марок, для правильної ідентифікації екземплярів, що знаходяться на межі, або для представлення філателістичного дослідження. Використання розширених визначень, у стилі тих, що містяться в аукціонних каталогах, є недоречним.

В ідеалі філателістичний текст слід виділяти іншим шрифтом або стилем (наприклад, курсивом тощо), щоб відрізнити його від тематичного.

За необхідності слід включити одне або кілька філателістичних досліджень, щоб продемонструвати глибокі філателістичні знання. Поштові відправлення та документи містять низку філателістичних варіантів. Якщо цей матеріал має тематичне та філателістичне значення, то доцільно подати стисле та збалансоване філателістичне дослідження, щоб належним чином представити цей матеріал.

Філателістичне дослідження систематично дотримується критеріїв традиційної філателії (наприклад, еволюція поштового відправлення, різновиди), поштової історії (наприклад, використання, маршрути, обробка пошти, поштові штемпелі) або будь-якої іншої поштово-філателістичної дисципліни. Філателістичне дослідження може використовувати наявні джерела для подальших власних досліджень. З метою збереження збалансованості експозиції метою таких досліджень є не повнота, а висвітлення найважливіших філателістичних особливостей.

Обсяг досліджень пропорційний ступеню спеціалізації експозиції.

 

Філателістичні дослідження, якщо вони включені, органічно поєднуються з тематичним розвитком, не порушуючи плавності викладу експозиції. Тематичний текст має розвиватися паралельно з дослідженням, щоб уникнути відволікаючих перерв.

Про те, як оцінюється цей критерій, див. ст. 4.2.2.

• Оформлення

 

Оформлення та супровідний текст експоната повинні бути простими, вишуканими та збалансованими (GREV, ст. 3.4).

 

Див. ст. 4.4, де наведено підказки щодо оцінювання цього критерію.

• Експозиції «Один кадр»

 

Експонат «Один кадр» у тематичній філателії — це експонат із дуже вузькою темою, яка вміщується в один кадр. Якщо тему можна показати у більш ніж одному кадрі, вона не підходить як тема для експоната «Один кадр».

Підбірка експонатів із багатокадрової експозиції може бути придатною лише в тому випадку, якщо вона повністю висвітлює природну підтему експозиції в межах одного кадру. Витяг із багатокадрової експозиції, що демонструє лише найкращі експонати («вибір найкращого»), не є прийнятним як експозиція «Один кадр».

Стаття 4: КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

 

Загальні критерії, визначені у статті 4 GREV, адаптовані до особливостей тематичної категорії.

Члени тематичного журі повинні заповнити форму оцінки, щоб забезпечити ретельне, неупереджене та послідовне суддівство.

З метою забезпечення послідовності оцінювання у всіх наведених нижче критеріях оцінювання, за винятком критерію «Презентація», проводиться розмежування між «Базовими вимогами» та «Досягненнями».

Базові вимоги. Якщо всі вони виконані, присвоюється оцінка, що дорівнює 80 % від максимальної. Якщо хоча б одна з них не виконана, вважається, що допущено помилку, і оцінка у 80 % відповідно знижується.

Досягнення. Ці вимоги є поетапними цілями на шляху до того, щоб зробити експонат видатним. Вони становлять >80 % від максимального балу, і виконання всіх із них означає отримання найвищого балу.

• Тематична обробка (30 балів)

Опрацювання оцінюватиметься відповідно до назви та плану, а також розвитку сюжету. Опрацювання — це подання історії за обраною темою та її розвиток на сторінках, що демонструють інноваційний підхід.

Під час оцінювання розкриття теми судді звертають увагу на:

• Логічний розвиток, за яким легко стежити
• Чіткий та лаконічний текст
• Збалансовану експозицію, що відповідає обраній темі
• Ступінь, в якому план розповідає історію Вони перевірять, чи експозиція:
• Відображає тему, визначену в назві
• Розроблена відповідно до плану
• Містить нові аспекти та підходи до відомих тем або розвиває нову тему.

 

• Назва та план (10 балів)

 

Заголовок та план оцінюватимуться з урахуванням:

• відповідність плану та назви
• наявність сторінки з планом
• доречність сторінки з планом
• правильну, логічну та збалансовану структуру (розділи та підрозділи)

 

• охоплення всіх основних аспектів, необхідних для розкриття теми.

Члени журі в першу чергу звертатимуть увагу на:

• назву, яка визначає загальну концепцію та структурується через план
• чітку та лаконічну мету та обсяг, що окреслюють тему та обґрунтовують будь-які виключення
• відповідність між назвою та планом
• правильну, логічну та збалансовану структуру, поділену на розділи та підрозділи, тобто
  • Правильність: план має бути точним, науково обґрунтованим та достовірним
  • Логічний: Послідовність основних розділів та їх підрозділів має відповідати раціональному порядку, без зайвих або неправильно розміщених розділів
  • Збалансованість: Вага, що надається різним розділам, має відповідати їхній тематичній значущості.

Сторінка з планом, що дає уявлення про тему, має бути розміщена на початку експозиції. Недотримання цієї вимоги призведе до автоматичного зняття трьох балів.

Найкращі плани — це ті, в яких розділи (та їхні підрозділи) структуровані так, щоб розповідати історію, і вони оцінюються набагато вище, ніж ті, що структуровані як «зміст».

Заголовок та план оцінюватимуться з урахуванням:

Основні вимоги

• наявність сторінки з планом
• відповідність сторінки плану
• відповідність плану та заголовка
• правильну, логічну та збалансовану структуру (розділи та підрозділи)
• охоплення всіх основних аспектів, необхідних для розкриття теми; Досягнення
• ступінь, в якому план розповідає історію
• інноваційність, що проявляється в оригінальному підході до обраної структури експозиції

 

• Розробка (20 балів)

 

Розвиток оцінюватиметься з урахуванням:

• правильного складання та розміщення експонатів відповідно до плану
• зв’язку між експонатами та тематичним текстом
• глибину, що проявляється через зв’язки, перехресні посилання, наслідки, причини та наслідки
• збалансованість, що досягається шляхом надання кожному тематичному пункту важливості, яка відповідає його значенню в рамках теми
• детальність опрацювання всіх аспектів плану.

Судді в першу чергу звертатимуть увагу на:

• Сюжетну лінію, представлену в плані, має бути розвинуто на сторінках і викладено у вигляді суцільної розповіді, що проходить через кожну сторінку. Її слід читати, як книгу, — від лівого верхнього кута до правого нижнього.
• Сторінки повинні мати заголовки, що вказують на відповідний розділ (або підрозділ), щоб показати, яка частина плану розгортається на цій сторінці. Також корисним є додатковий заголовок кожної сторінки, що підсумовує її конкретний зміст.
• Правильне компонування та розташування елементів демонструється чітким, правильним і плавним ходом розвитку сюжету. Елементи слід розміщувати поруч із тематичним текстом, пов’язаним із ними.
• Рівновага досягається шляхом надання різним тематичним деталям відповідної глибини та розміру, відповідно до їхньої значущості в рамках теми. Це також стосується філателістичних досліджень.

Оцінка розробки здійснюватиметься з урахуванням: основних вимог

 

• правильне компонування та розміщення предметів відповідно до плану
• взаємозв’язок між екземплярами та тематичним текстом
• детальне опрацювання всіх аспектів плану
• наявність «червоної нитки», яка об’єднує окремі сторінки та розділи в єдину розповідь Досягнення
• збалансованість, що досягається шляхом надання кожному тематичному пункту важливості, яка відповідає його значенню в рамках теми
• глибина, що проявляється через зв’язки, перехресні посилання, розгалуження, причини та наслідки
• інноваційність, що проявляється в оригінальному підході до висвітлення обраної теми

 

• Знання, самостійне вивчення та дослідження (35 балів)

GREV враховує «філателістичні та пов’язані з ними знання», які можна розглядати як результат двох складових:

• Знання, пов’язані з «поняттям». У майже всіх класах вони мають поштовий та філателістичний характер: випуски, способи використання, процеси друку, тарифи, маршрути, послуги тощо. У тематичній філателії це «поняття» має тематичний характер: автомобілі, мости, історія, природа, спорт тощо; отже, «тематичні знання» — це ті, що ґрунтуються на особистому вивченні та дослідженні, а також на ґрунтовних знаннях про досліджувану тему.
• «Філателістичні знання», що стосуються вибору відповідного матеріалу для ілюстрації концепції, а також його правильного опису за потреби. Цей компонент є спільним для всіх класів.

 

• Тематичні знання та пов’язані з ними самостійне вивчення й дослідження (15 балів)

Тематичні знання та пов’язані з ними особисте вивчення й дослідження оцінюватимуться з урахуванням

• доречність, стислість та правильність тематичного тексту
• правильного тематичного використання матеріалу
• наявності нових тематичних відкриттів щодо даної теми.

 

Члени журі в першу чергу звертатимуть увагу на:

• знаннях з теми, що виявляються у виборі елементів, які охоплюють конкретні тематичні деталі, та їх взаємозв’язку
• доречність супровідного тексту
• відсутність тематичних помилок
• наявність матеріалів, безпосередньо пов’язаних із темою, уникнення сумнівних або зайвих, «на межі» експонатів
• використання «несподіваного» матеріалу, який є тематично доречним, навіть якщо це не відразу видно з самого матеріалу, але доречність якого була виявлена експонентом.

Тематичне вивчення та дослідження демонструються через використання доступної тематичної та філателістичної літератури, каталогів та задокументованих досліджень, а також будь-яких особистих досліджень та вивчень, продемонстрованих експонентом.

Тематичні знання оцінюватимуться з урахуванням:

Основні вимоги

• доречний, стислий та правильний тематичний текст
• правильне використання тематичного матеріалу Досягнення
• тематичні деталі в тексті та матеріалах
• наявність нових тематичних відкриттів щодо обраної теми
• «несподіваний» матеріал (який не належить до предмета, але тематично вписується в розповідь)

• Філателістичні знання та пов’язані з ними самостійні дослідження (20 балів) Філателістичні знання, самостійні дослідження оцінюватимуться з урахуванням
  • повної відповідності правилам поштової філателії

 

• наявність якомога ширшого спектру поштово-філателістичного матеріалу та його збалансоване використання
• доречність поштових документів
• доречність та правильність філателістичного тексту, якщо це передбачено
• наявність філателістичних досліджень та пов’язаних з ними вмілого використання важливих філателістичних матеріалів.

Судді в першу чергу звертатимуть увагу на:

• наявність відповідного поштово-філателістичного матеріалу, що має справжнє філателістичне значення
• повної відповідності правилам поштової філателії, тобто відсутності предметів, непридатних для колекціонування через їхній стан (наприклад, порізаних марок або поштових бланків, неправильно оформлених карток «максимум»).
• поштово-філателістичні предмети (наприклад, марки, поштові бланки, пробні відбитки, художні твори) демонстру