Ці Керівні принципи видані Комісією з поштової історії FIP з метою надання практичних рекомендацій щодо застосування Загальних правил оцінки експонатів (GREV) та Спеціальних правил оцінки експонатів з поштової історії (SREV), затверджених 78-м Конгресом FIP у Макао, Китай.

У разі виникнення суперечки щодо ієрархії авторитету між GREV, SREV щодо експонатів з історії пошти та цими Рекомендаціями, GREV має найвищий рівень авторитету; SREV щодо експонатів з історії пошти — другий рівень авторитету, а ці Рекомендації мають нижчий рівень авторитету порівняно з усіма рішеннями, прийнятими Конгресом FIP.

Ці рекомендації розроблені з метою надання допомоги експонентам у підготовці та суддям — в оцінюванні експонатів з історії пошти. Вони містять вказівки та практичні поради щодо:

1. Визначення та суть експозицій з поштової історії та три типи таких експозицій
2. Принципів композиції експозиції
3. Критеріїв оцінювання експозицій з історії пошти та їх застосування
4. Заключні положення

1.  Визначення та сутність експозицій з історії пошти та три типи таких експозицій

• Експозиція з історії пошти складається з використаних конвертів та листів, використаних поштових бланків, використаних поштових марок та інших поштових документів, відібраних, описаних та розташованих відповідно до збалансованого плану, спрямованого на висвітлення будь-якого аспекту історії пошти. Такі експозиції, як правило, акцентують увагу на тарифах, маршрутах, правилах, позначках, звичаях та інших поштових аспектах, послугах, функціях та діяльності, пов’язаних з історією розвитку поштових служб.
• Експозиції з історії пошти типу 2А та типу 2В демонструють і пояснюють, шляхом аналізу філателістичних об’єктів у складі таких експозицій, розвиток або функціонування однієї чи кількох поштових служб; практичне застосування поштових тарифів, правил та положень, а також дослідження та класифікацію використання філателістичного матеріалу та/або поштових позначок для ілюстрації основної теми експозиції. Експозиції з історичних, соціальних та спеціальних досліджень (тип 2C, див. нижче) демонструють взаємодію поштової системи з суспільством, подіями, торгівлею або історичною географією певної території, а також вплив, який поштова система чинить на людство, та/або вплив людства на поштову систему.
• На експозиціях з історії пошти можна продемонструвати розвиток поштового зв’язку між двома або більше регіонами, країнами чи континентами, а також розвиток поштових послуг в одній країні, одному районі чи окремій географічній місцевості. Крім того, можна показати розвиток однієї конкретної поштової послуги — як у світовому масштабі, так і в межах однієї країни, групи країн або на більш локальному рівні.
• Виставки можуть бути організовані в хронологічному чи географічному порядку (наприклад, за місцевими або національними районами), за видом транспорту/послуги, за типом пошти, за тарифом, за поштовими позначками, за маршрутом або будь-яким іншим чином на вибір організатора. Щоб отримати високі бали за концепцію, структура виставки має бути логічною та послідовною протягом усього експозиційного простору. Експозиції з історії пошти бажано будувати за чіткою «червоною ниткою», тобто вони повинні розповідати вичерпну та логічно структуровану історію, зосереджену на певному аспекті історії пошти. У деяких випадках, коли це доцільно, внутрішня структура може відрізнятися в окремих розділах.
• Найефективніші експозиції з історії пошти уникають дублювання подібних експонатів, значних хронологічних прогалин (де це можливо) та включення предметів, що не мають прямого відношення до представленої теми. За рідкісними винятками, есе та пробні відбитки, невикористані поштові марки та невикористані поштові бланки не мають відношення до теми. Якщо вони демонструються, їхнє включення має бути обґрунтованим.
• Експозиції з історії пошти можуть бути підготовлені для будь-якого періоду в історії пошти — від ранніх поштових служб до сучасної механізації поштового зв’язку, а також для періодів, коли відбувалися важливі події в поштовій сфері, які слід оцінювати в будь-який час.
• Визнаються три типи експонатів з історії пошти.

 

• Тип 2А — експонати з історії пошти, пов’язані з поштовими службами та системами

Приклади тем поштової історії типу 2А включають (але не обмежуються ними):

1. розвиток або функціонування однієї чи кількох поштових служб та систем у межах країни, округу чи регіону або між країнами та континентами;
2. практичне застосування поштових законів, правил та положень і/або конкретних поштових служб;
3. Поштові послуги до появи самоклейких марок;
4. поштові тарифи;
5. Маршрути перевезення пошти;
6. Військова пошта, польова пошта, пошта в умовах облоги, пошта для військовополонених, пошта для цивільних та військових інтернованих;
7. Морська пошта, залізнична пошта та/або пошта внутрішніх водних шляхів;
8. Усі види пересувних поштових відділень;
9. Пошта під час надзвичайних ситуацій;
10. Знезаражена пошта;
11. Пошта, що пройшла цензуру;
12. Пошта з недоплатою поштового збору;
13. Автоматизація поштових відправлень;
14. Позначки агента з переадресації; та
15. Офіційна пошта, пошта з безкоштовною франкіровкою.

Експозиція, присвячена будь-якій з цих тем, часто включає поштові позначки, пов’язані з цими темами. Дослідження, структуроване та опрацьоване переважно відповідно до цих позначок, зазвичай вважається темою типу 2B (див. нижче).

• Тип 2B — Експозиції маркофілії, пов’язані з дослідженням та класифікацією поштових відміток

Експонати маркофілії (поштові штемпелі) в основному присвячені класифікації та/або дослідженню поштових позначок, пов’язаних з офіційною, місцевою або приватною поштою, на конвертах, самоклейних марках та інших поштових відправленнях.

Така експозиція може охоплювати будь-який період поштової історії — від домаркового періоду до сьогодення. Вона включає всі види поштових відміток та знецінювальних знаків, у тому числі рукописні позначки, нанесені офіційними та приватними поштовими службами. Дослідження може охоплювати функцію, період використання, місце використання, колір, стан або інші зміни з плином часу, а також інші аспекти поштових відміток. Тематика може включати відмітки поштових відділень або служб, таких як реєстрація, морська пошта, пересувні поштові відділення, дезінфекція та інструкційні відмітки.

Експонати маркофілії можуть включати дослідження відремонтованих датових штемпелів та методів позначення відстаней, що використовувалися поштовими адміністраціями. Дослідження різних типів використовуваних автоматичних поштових кодових позначок є експонатом маркофілії (Тип 2B); однак впровадження поштової автоматизації поштовою адміністрацією належить до типової поштової історії (Тип 2A).

Демонстрація знань та власних досліджень поштових маркувань повинна включати найраніші та найпізніші зафіксовані дати використання, кольори чорнила, що застосовувалися, визначення місця використання, якщо це не випливає з тексту або конкретних типів (наприклад, визначення місця використання маркувань без тексту або з цифрами) тощо.

Поштові відмітки мають бути якомога чіткішими, з повним набором усіх необхідних формулювань. Якщо експонати маркофілії базуються на поштових відмітках, вони мають бути повними і, бажано, на конверті. Як правило, слід уникати часткових відбитків, а також непотрібного дублювання однієї й тієї ж відмітки, за винятком ранніх та пізніх дат для ілюстрації періоду використання.

Будь-яка спроба поліпшити зовнішній вигляд поштового відбитка після його нанесення поштовими органами розглядається як підробка.

 

Якщо до експозиції з маркофілії включено використані поштові марки, оцінка експозиції базуватиметься насамперед на класифікації, дослідженні, якості та рідкісності поштових відміток і гасінь на марках. Повторення однієї й тієї ж відмітки на одній або різних марках, як правило, не сприяє розвитку тематики, висвітленої в експозиції з маркофілії.

• Тип 2C — Експозиції з історії, суспільства та спеціальних досліджень — стосуються досліджень історії пошти в найширшому сенсі

Експозиції з історичних, соціальних та спеціальних досліджень досліджують взаємодію поштової системи з історією, суспільством, подіями, торгівлею або історичною географією певної місцевості, а також вплив, який поштова система справила на людство, та вплив людства на поштову систему.

Приклади тем з поштової історії типу 2C включають (але не обмежуються ними):

1. Телеграфні послуги
2. Вітальні листівки (включно з валентинками)
3. Ілюстровані, зображувальні, комерційні конверти, що використовуються в поштовій системі
4. Дослідження впливу поштової системи на торгівлю, суспільство та промисловість, а також адаптації матеріалами, що використовуються в поштовій системі, з боку торгівлі та промисловості
5. Історичні дослідження
6. Дослідження, пов’язані з певною подією або історичною пам’яткою

Теми з історії пошти типу 2C зазвичай охоплюють матеріали, розроблені комерційними структурами та суспільством для використання в поштовій системі, і можуть включати нефілателістичні матеріали, якщо це відповідає тематиці експозиції.

Використання такого нефілателістичного матеріалу у виставках типу 2C заохочується, якщо він безпосередньо стосується теми експозиції та сприяє її розкриттю. Однак нефілателістичний матеріал не повинен переважати філателістичний. Усі експозиції з поштової історії повинні бути придатними для демонстрації у стандартних виставкових рамах.

• Будь-яка експозиція з історії пошти може містити карти, гравюри, укази, ілюстрації (наприклад, на ілюстративній стороні поштової листівки) та подібні супутні матеріали. Такі елементи слід використовувати помірковано, і вони повинні мати прямий та істотний зв’язок з обраною темою та поштовими послугами, описаними в експозиції.

 

2.  Принципи формування експозиції

• Складання експозиції

Експозиція з історії пошти повинна складатися з логічного та цілісного набору матеріалів (як визначено в пунктах 1.1–1.7.4) для ілюстрації одного або кількох аспектів історії пошти.

У експозиції з історії пошти експонент за допомогою експонатів розповідає історію (див. SREV 3.6). Зазвичай це історія про розвиток одного або кількох аспектів функціонування поштових служб (детальніше та про винятки див. у пунктах 1.7.1–1.7.3 вище). Експозиція з історії пошти має чітко визначений початок і кінець. Початок і кінець (обсяг) повинні логічно пов’язуватися з темою історії пошти, що розглядається. Експозиції з історії пошти, обсяг та/або структура яких визначаються переважно традиційними філателістичними аспектами, такими як один або кілька випусків марок чи поштового паперу, навряд чи отримають найвищі оцінки. Експозиції слід скоріше структурувати за тарифами, маршрутами, нормативними актами, видами пошти, у хронологічному чи географічному порядку (наприклад, за місцевими/національними районами), за видом транспорту/послуги або за будь-яким іншим підходом, пов’язаним з історією пошти, який експонент вважатиме за доцільне застосувати. Обрана тема має відповідати за обсягом як початковому, так і потенційному розміру експозиції.

• Експозиції в одній рамці

Експозиція з історії пошти в одній рамці призначена для категорій, зазначених у пунктах 1.7.1–1.7.3, із дуже вузькою темою, яка вміщується в одну рамку. Якщо тему можна показати в більш ніж одній рамці або якщо для заповнення однієї рамки потрібне дублювання матеріалів, вона не є оптимальною темою для експозиції в одній рамці. Усі аспекти обраної теми мають бути повністю висвітлені в одній рамці.

 

Підбірка експонатів із багатокадрової виставки може бути доречною лише в тому випадку, якщо вона дозволяє повністю висвітлити природну підтему виставки в межах одного кадру. У таких випадках виставці знадобиться більш вузька назва та, у більшості випадків, змінений план і підхід до викладення матеріалу. Експозиція, що демонструє лише найкращі експонати («відбір найкращого») з багатокадрової експозиції, не є доречною як однокадрова експозиція, оскільки всі аспекти повної теми не будуть належним чином висвітлені лише в одному кадрі.

• Вступний аркуш (або титульна сторінка)

Усі експозиції з історії пошти повинні містити вступний аркуш. Цей вступний аркуш повинен містити всю наступну інформацію:

• Назву експозиції
• Опис мети експозиції (що включено до експозиції, а що виключено)
• Опис обсягу експозиції (початок і кінець та причини вибору саме таких меж)
• План структури експозиції у вигляді розділів, частин тощо. Перелік вмісту експозиції «кадр за кадром» або «сторінка за сторінкою» не дозволяє якнайкраще передати задум експонента.

Якщо дозволяє місце, вступний лист може також містити:

• Перелік власних досліджень експонента з даної теми (з посиланнями на статті або літературу)
• Перелік найважливіших — і, бажано, доступних — літературних джерел
• Коротка, точна та релевантна загальна інформація з поштової історії щодо даної теми
• Якщо експонент вирішить використовувати ієрархію стилів тексту та/або абзаців для позначення різних рівнів представленої інформації, то цю структуру слід пояснити на вступній сторінці
• Будь-яку іншу інформацію, яка, на думку експонента, може допомогти членам журі підготуватися до оцінювання експозиції.

 

3.  Критерії оцінювання експозицій з історії пошти та їх застосування

Під час оцінювання експозиції з поштової історії журі використовуватиме такі загальні критерії (див. GREV, стаття 4.2):

4. Оформлення — див. GREV, стаття 4.5: 20 балів
5. Філателістична цінність — див. GREV, стаття 4.6: 10 балів
6. Філателістичні та суміжні знання, особисті дослідження та наукова робота — див. GREV, стаття 4.7: 35 балів
7. Стан — див. GREV, стаття 4.8: 10 балів
8. Рідкість — див. GREV, стаття 4.8: 20 балів
9. Презентація — див. GREV, стаття 4.9: 5 балів Разом: 100 балів.

Учасникам слід пам’ятати про необхідність ретельно враховувати різні аспекти, які в сукупності дозволяють отримати максимальну оцінку за експонат. Нижче наведено деякі вказівки щодо основних елементів, що лежать в основі кожного окремого критерію.

• Оформлення (20 балів)

Оформлення експоната відображає ступінь, в якому експонент здатний створити збалансований експонат, характерний для обраної теми. Логічний хід, який легко простежити, та чіткий і лаконічний опис допоможуть членам журі оцінити експонат. Під час оцінювання оформлення члени журі перевірятимуть, чи твердження, викладені у вступному листі та плані, адекватно відображені в експонаті.

Під час оцінки оформлення члени журі повинні враховувати всі наведені нижче аспекти:

• Наскільки добре вступний лист (або титульна сторінка) експозиції відображає її мету, визначає обсяг та пояснює план і структуру, а також чи направляє він членів журі до найважливішої

 

важливіших літературних джерел та посилань щодо обраної теми;

• Чи обрано тему та обсяг таким чином, щоб забезпечити демонстрацію збалансованої експозиції в межах доступного простору;
• Чи є у експозиції природні початкова та кінцева точки, пов’язані з історією поштового зв’язку;
• Чи відповідає назва виставки її меті, обсягу та плану;
• Чи відображає зміст назву, мету, обсяг та план;
• Чи присутня логічна сюжетна лінія, створена за допомогою тексту та матеріалів, з гармонійним балансом між різними частинами виставки;
• Чи основна увага приділяється історії пошти (або, наприклад, історії у типі 2C), а лише на другому плані — іншим аспектам, таким як традиційні філателістичні особливості предметів, наприклад, друк, відтінки та варіації;
• Чи повністю висвітлює представлений матеріал сферу експозиції;
• Чи заголовки та інші тексти на кожній сторінці сприяють розумінню теми;
• Чи є в експозиції зайві дублікати матеріалів;
• Чи пояснює текст, пов’язаний з кожним експонатом, причину його демонстрації; та
• Чи весь представлений матеріал відповідає тематиці експозиції.

Релевантність, збалансованість та важливість нефілателістичного матеріалу, представленого на виставках з історичних, соціальних та спеціальних досліджень (тип 2C), оцінюються суддями в рамках відповідної тематичної категорії.

Відбір матеріалу для виставки з історії пошти передбачає компроміс між великою кількістю сторінок матеріалу, який експонент, можливо, бажає показати, та кількістю сторінок, що вмістяться у рамки, виділені організаторами виставки.

Цей відбір матеріалів є важливим фактором не лише при оцінці концепції, а й при оцінці рівня знань. Експонент може опустити матеріали, що мають менш важливе значення. Загалом, загальні аспекти представленої теми можуть бути показані символічно, тоді як складні аспекти теми слід висвітлювати глибоко. Судді повинні враховувати, що така концепція демонструє знання експонента щодо матеріалу.

Учасники повинні забезпечити цілісність своєї експозиції та уникати поєднання тем, що майже не пов’язані між собою; такі експозиції, ймовірно, втратять бали за критеріями «підхід» та «важливість».

Експонат (наприклад, присвячений поштовим тарифам), який охоплює періоди до появи самоклейних марок та поштових марок, але не містить згадки про перші випуски поштових марок, неминуче отримає нижчу оцінку за критеріями важливості та рідкісності. Це однаково стосується експонатів усіх періодів, у яких пропущено найскладніші розділи.

• Філателістична важливість (10 балів)

«Важливість» експоната визначається як значущістю самого експоната стосовно обраної теми, так і загальною значущістю цієї теми.

При оцінці важливості експоната слід враховувати всі наведені нижче фактори:

• Наскільки складно зібрати матеріали з обраної теми?
• Яке значення має матеріал, представлений у експозиції, стосовно обраної тематики?
• Яке значення має обрана тематика та представлений матеріал стосовно національної філателії країни? та
• Яке значення має обрана тематика та представлений матеріал стосовно світової філателії?

У категорії 2C половина можливих балів присуджується за важливість теми експозиції для історії, людства та/або географічного регіону.

Зазвичай у межах доступного простору легше адекватно висвітлити та забезпечити повноту інформації щодо неважливих (вужчих) тем, ніж щодо важливих. Наприклад:

 

Історія пошти столиці, як правило, може бути важливішою, ніж історія пошти провінційного міста чи сільської місцевості. Оцінюючи важливість експозицій, присвячених місцевим регіонам, слід враховувати, яка частина представленого матеріалу з обраного географічного регіону була б корисною для експонентів, що висвітлюють ширші теми, такі як історія пошти цілої країни.

Дослідження поштових тарифів у рамках поштових угод між двома або більше державами, як правило, є важливішим, ніж внутрішні тарифи окремої держави за той самий період. Так само дослідження поштових тарифів, що охоплює всі види пошти, зазвичай є важливішим, ніж дослідження одного виду пошти чи послуги.

• Філателістичні та суміжні знання, самостійне вивчення та дослідження (35 балів).

Знання у галузі філателії та суміжних дисциплін демонструються за допомогою експонатів, обраних для експозиції, та пояснювальних коментарів до них. Самостійне вивчення демонструється через належний аналіз експонатів, обраних для експозиції. Самостійні дослідження — це представлення нових фактів, пов’язаних з обраною темою.

 

Знання у галузі філателії та суміжних дисциплін демонструються:

• Вибором експонатів, що відображають знання в обраній галузі
• Чітким описом експонатів
• Використання та правильне тлумачення наявної літератури у цій галузі
• демонстрацією повного та точного розуміння обраної теми
• Показом правильно франкованих та правильно використаних екземплярів, які ілюструють найважливіший філателістичний елемент, який експонент бажає продемонструвати

Особисте дослідження документується:

• Повний аналіз та точний опис основних аспектів поштової історії, що визначають структуру експозиції або розповіді;
• Описом, якщо це є важливим, усіх аспектів поштової історії, таких як тарифи, маршрути, правила та позначки. Належний опис тарифу включає (а) що надсилається, (б) вартість відправлення поштового відправлення та (в) точний період (точні дати початку та закінчення), протягом якого тариф був чинним.
• Коротке згадування традиційних аспектів марок та поштового паперу, що використовувалися, наприкінці описів експонатів слід вітати, якщо дозволяє простір і всі більш важливі аспекти поштової історії вже були належним чином описані

Особисті дослідження та нові відкриття експонента повинні бути висвітлені в повному обсязі відповідно до їхньої важливості. Значні відкриття заслуговують на широке висвітлення та визнання і повинні бути позначені експонентом, тоді як незначні відкриття не повинні затьмарювати основну експозицію. Для експозицій, де очевидно було проведено значний обсяг досліджень (представлення нових фактів, пов’язаних з обраною темою), за ці дослідження може бути присуджено дуже велику частку від загальної кількості балів. У відповідних випадках можна наводити посилання на власну інформацію експонента або на іншу раніше опубліковану інформацію. Якщо експонент доповнив таку інформацію, посилання можна розмістити або у вступній заяві, або на сторінці експозиції, до якої стосується дослідження. Оцінюватися можуть лише філателістичні та суміжні знання, особисті дослідження та наукова робота, задокументовані експонатами та відповідними описами в експозиції.

Що стосується експозицій з історичних, соціальних та спеціальних досліджень (Тип 2C), при оцінці всіх аспектів цих критеріїв враховуватимуться відповідні історичні та загальні нефілателістичні знання та дослідження.

Деякі теми з історії пошти вже тривалий час є предметом інтенсивних досліджень, і результати цих досліджень опубліковано. Щоб оцінити рівень знань, журі має врахувати, наскільки ефективно експонент використав ці джерела. Нереалістично вимагати від експонента висунення нових висновків у галузі, що вже ретельно вивчена та досліджена. За таких обставин експозиція не буде знижуватися в оцінці через відсутність власних досліджень.

Текст: Важливість розуміння експозиції з історії пошти може означати, що до неї включається більше тексту або що в якості супровідної документації додаються матеріали, не пов’язані з історією пошти чи філателією. Однак весь текст має бути лаконічним і зрозумілим, а включення відповідних матеріалів, не пов’язаних з історією пошти чи філателією, має

 

сприяти кращому розумінню теми поштової історії та підвищенню привабливості експозиції. У будь-якому разі експоненти повинні пам’ятати, що надана інформація не повинна затьмарювати представлений філателістичний матеріал. Добре продуманий план (див. пункт 2.3 вище) може запобігти появі надто довгих описів у подальшій частині експозиції. Якщо експонент може зробити обґрунтовані фактами твердження щодо рідкісності, спираючись на вичерпні записи про відомий матеріал, це також буде позитивно оцінено в розділі «Особисті дослідження та/або наукова робота» (більш детальну інформацію щодо тверджень про рідкісність див. нижче в пункті 3.5).

• Стан збереження (10 балів)

Під час оцінювання стану експонатів з історії пошти слід враховувати такі аспекти:

• Матеріали в хорошому стані високо цінуються в експозиції з поштової історії. Оскільки стан матеріалів з поштової історії може значно відрізнятися залежно від країни, періоду та умов транспортування, судді, однак, завжди повинні враховувати якість, яку можна досягти.
• Хороший стан, чисті, розбірливі поштові штемпелі та інші поштові позначки, а також загальний вигляд об’єктів слід оцінювати позитивно, тоді як погана якість призведе до нижчої оцінки.
• Стан звичайних матеріалів повинен бути бездоганним і найкращим із можливих.
• За можливості на конвертах та інших предметах, на яких розміщені поштові марки, марки мають бути у хорошому стані. У більшості експозицій високо оцінюються чисті конверти без плям та відірваних куточків на марках тощо.
• Є деякі помітні винятки. Наприклад, у експозиції конвертів із місця аварій або авіакатастроф, хоча стан конвертів за визначенням буде поганим, поштові позначки, нанесені під час рятувальних робіт, повинні бути якомога чіткішими.
• Експонентам рекомендується демонструвати унікальні або дуже рідкісні матеріали, які не зустрічаються у відмінному стані, але їх застерігають від включення інших предметів у стані, який може знизити загальну оцінку експозиції.
• Експонатам, що використовувалися в комерційних цілях, надається перевага перед тими, що виготовлені колекціонерами.
• Якщо експонат було відреставровано або піддано маніпуляціям, це необхідно зазначити в описі.
  • Рідкість (20 балів)

Рідкість безпосередньо пов’язана з представленими філателістичними екземплярами та відносною дефіцитністю цього матеріалу (проте не з його вартістю). Отже, рідкість пов’язана насамперед із тим, скільки екземплярів існує та з якої точки зору ці екземпляри є рідкісними, але не безпосередньо з ціною екземпляра.

Судді повинні врахувати всі наступні аспекти:

• Наскільки складно отримати відповідний та цікавий матеріал для експозиції?
• Наскільки складно відтворити експозицію?
• Наскільки важливими є рідкісні екземпляри з більш широкої точки зору (наприклад, поштове маркування невеликого містечка, яке є єдиним відомим екземпляром, але належить до стандартного типу, що використовується по всій країні, може мати менше значення, ніж спеціальний тип, що використовується лише в цьому містечку)?
• Чи уникав експонент, наскільки це було можливо, матеріалів, виготовлених спеціально для філателістичних цілей?

Рідкісність у експозиціях з історії пошти слід розглядати насамперед з точки зору поштової історії самого предмета. Таким чином, рідкісний тариф, маршрут або поштове маркування зазвичай мають більше значення при оцінці рідкісності в експозиціях з історії пошти, ніж звичайний предмет з історії пошти, франкований рідкісною маркою. Якщо у експозиції представлено багато ключових раритетів поштової історії з даної тематики, то традиційно важливі екземпляри, такі як рідкісні поштові бланки та марки на поштових відправленнях, найбільше відоме франкування, найдавніше зафіксоване використання, змішані франкування, раритети за станом збереження тощо, також будуть високо оцінені в експозиціях з поштової історії.

Якщо експозиція містить дуже рідкісний матеріал, експонент повинен звернути увагу на цей факт у описах предметів. Якщо використовуються твердження про рідкість (наприклад, «Один із X зафіксованих екземплярів»), позитивно буде сприйнято, якщо це твердження підтверджено згадкою про джерело та особистими дослідженнями, проведеними для визначення відповідної

оцінки рідкісності. Бажано, щоб це було зазначено на вступному аркуші. Заява про рідкісність також повинна описувати