Ростислав-Едмунд Білас народився 10 червня 1884 року в м. Надвірна Станіславського округу.
Середню освіту здобув у Коломийській гімназії. У 1910 році закінчив навчання у Львівському університеті та отримав ступінь доктора медицини.
Служив у збройних силах Австро-Угорщини, пройшов вишкіл у Військово-лікарській академії «Йозефінум» у Відні. Спеціалізувався на лікуванні внутрішніх хворіб в університетських клініках Відня у 1912-1914 роках. Під час Першої світової війни служив полковим лікарем в Австро-Угорській Армії. У 1916 році переведений до військової команди Львова.
З листопада 1916 р. в УГА. До травня 1919 року перебував на посадах санітарного референта Державного секретаріату військових справ і члена Державної санітарної ради. Очолював медичну службу УГА.
У травні 1919 року потрапив до польського полону, ув'язнений в таборі полонених у Ланцуті й львівівській в'язниці «Бригідки».
Після звільнення у 1920 році зайнявся приватною практикою у Бориславі та Трускавці. У 1926 році переїхав до Львова, де працював в амбулаторії Народної лічниці.
Брав активну участь у роботі Українського лікарського товариства, публікував статті у «Лікарському Віснику». Протягом 1940–1944 років працював керівником лікарських установ у місті Лодзь у Польщі, а згодом у Відні.
З 1945 року проживав у містах Пассау та Гайдельберг у Німеччині. З 1948 по 1958 роки очолював відділ внутрішніх хвороб у лікарні Святого Йосифа у Регенсбурзі. Від 1958 року проживав у Мюнхені.
Помер 6 грудня 1964 року, похований на цвинтарі Вальфрідгоф (м. Мюнхен, ФРН).
140–ій річниці від дня народження Ростислава Біласа філателісти Калуша присвятили художній немаркований конверт (дизайн Олександра Власюка):
(C) Анатолій Мицак